- тямущість
- —————————————————————————————тяму́щістьіменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
тямущість
Смотреть что такое "тямущість" в других словарях:
тямущість — щості, ж. Властивість за знач. тямущий … Український тлумачний словник
додільність — ності, ж., діал. Тямущість, розумність … Український тлумачний словник
спритний — а, е. 1) Швидкий, вправний у роботі, діях (про людину); меткий, моторний. || Який жваво рухається (перев. про тварин); рухливий. || Для якого характерні швидкі, вправні рухи (про руки, ноги і т. ін.). || У якому виявляється швидкість, вправність… … Український тлумачний словник
тяма — и, ж., розм. Здатність осмислювати що не будь; кмітливість, тямущість; розум. || рідко. Свідомість. •• Без тя/ми а) нічого не усвідомлюючи, з потьмареною свідомістю; б) без пам яті; в непритомному стані. Дійти до тями … Український тлумачний словник
тямити — млю, миш; мн. тя/млять; недок., перех. і неперех., розм. 1) Усвідомлювати, розуміти що небудь; виявляти кмітливість, тямущість у чомусь. || у чому, на чому, що. Розумітися на чому небудь, мати знання в якійсь справі. || Уміти що небудь робити. || … Український тлумачний словник
кмітливий — а, е. 1) Здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий. || Який виражає тямущість. Кмітливий погляд. || Розумний. 2) рідко. Те саме, що спостережливий … Український тлумачний словник
